Alona Sazanova

Та я вже кілька років нікуди не виїжджала і форму фізичну втратила, боюсь, що здохну на першому ж підйомі. Я от бачу чи добре натренувався: і з рюкзаком і з великом ( читала твій текст про Хрещатик, от куди обов«язково треба з»їздити, багато чула про це місце, але ніколи не була). Я на якийсь серйозний маршрут зараз просто неспроможна, треба з чогось легенького починати. Якісь типу матрасні варіанти ))) Просто коли читаєш твої тексти, починаєш розуміти, як скучила за Карпатами. В тебе гарно виходить цікаво писати про свої гірські мандрівки.

Була тут років 7 тому. Почитала твій текст і знову захотілося. А мамі з маленькою дівчинкою справді респект.

Питання, коли ж нарешті українці, в т.ч. буковинці «доростуть» до того, щоб голосувати не за впізнавані обличчя чи відомі прізвища, а за людей, які здатні, хочуть і можуть працювати на благо міста і громади, а не лише на інтереси власної кишені напевно риторичне. Немає почуття відповідальності, ні з боку тих, кого ми вибираємо, ні з боку виборців, на жаль.(((

"Європейські друзі" є такими, допоки справа не заходить про гроші, спільний з РФ газовий бізнес, «Містралі» і т.д. Та і чи є у нас європейські друзі взагалі? Окрім Польщі, ну і тепер, після катастрофи Боїнга, можливо Нідерландів? Родичка призналась: «Коли почула про катастрофулітака, то перша думка була не про смерті багатьох невинних людей, а ну нарешті, тепер Європа всерйоз візьметься за путлєра і допоможе Україні». А складається враження, що всерйоз нам ніхто допомагати не збирався і не збирається. Європейці, виявляється набагато цинічніші за нас, а балаканина про європейські цінності, свободу, людське життя і права людини в Україні, залишається лише балаканиною, що припиняється напередодні чергових євровиборів. Україна політично і економічно сильна, не потрібна нікому, окрім нас самих. Українським політикам, очевидно, вона теж не потрібна. ((( В черговий раз переконуюсь в тому, що окрім як на близьких і на самих себе розраховувати більше ні на що не варто. Правда Україна зараз в тренді. Трохи порадувала відео гімну «Ой у лузі червона калина» у виконанні французької актриси Лор Катеран, опубліковане на Фейсбуці письменником Андрієм Курковим. Але дорогою ціною нам це дається, ціною багатьох життів українських патріотів.

Бачила Манявський водоспад кілька років тому, але купатися не ризикнула, було досить прохолодно. Він справді неперевершений! А от біля інших не довелося побувати.((( Текст і фото, як завжди, просто супер. Міняй професію, відкривай свою турфірму, в тебе так гарно виходить пропагувати зелений туризм. )))

Ні, Ви не погана людина, радше навпаки. Ви правильно підмітили, що єгоїстам живеться легше — вони нічого зайвого в себе не впускають — ні людей, ні емоцій, ні почуттів. Справа, як на мій погляд, у Вашому загостреному почутті провини, бажанні бути хорошою для всіх. Чи не траплялося чогось схожого у житті раніше, з друзями, близькими, батьками? Якщо ти мене любиш, то будь таким (ою) як я хочу, хорошим, а якщо — не будеш, значить ти — поганий і я тебе не люблю. не завжди ці думки озвучуються, але внутрішній посил часто саме такий. Це є маніпуляція, хоча люди, котрі це роблять не завжди роблять це усвідомлено. Однією з найбазовіших потреб людей є потреба любити і бути любимими. «Возлюби ближнього, як самого себе» — сказано в Біблії. Тобто спочатку себе, а потім ближнього. Не вміючи любити себе, люди всю свою «любов» віддають іншим, займаючись самопожертвою, часто не запитуючи, чи потрібно це ближнім. Так дуже хороша мама проживає життя своїх дітей, все за них робить, а потім докоряє їм, які вони погані, бо вони її не люблять і нічонго не вміють. А чи дала вона їм можливість навчитися, проживаючи за них їхнє життя. Це породжує в жертв гіперопіки комплекси і жахливе почуття провини, а воно в свою чергу психосоматику і проблеми зі здоров«ям. І взагалі, чи є любов»ю почуття, яке нав«язує, контролює, душить і вбиває? Любов — це довіра і свобода. Тож відпускайте своє почуття провини на свободу і не переймайтесь. На жаль, є категорія людей, які не вміють любити інакше, варто лише зрозуміти, що глибоко в душі вони дуже не люблять себе і не розуміють, що любити — це відпускати і довіряти, а не контролювати. Така от психологія. )))

Класно! Але, на жаль, в житті пристрасть і карапузики не завжди поєднуються.

Автор не уточнила, кого саме Україна має відпустити. Якщо Крим, то цілком зрозуміло, що в найближчі роки ми його навряд чи повернемо. Стосовно росіян, на правах людини, що має родичів-росіян хочу вставити своїх 5 копійок: росіяни, в більшості своїй імперські шовіністи, просто, коли українці жили в СРСР, вони сприймали їх як частину того світу, в якому вони жили. А потім, незрозуміло чому, українцям запрагнулось свободи. Нам так і казали: «Зачем вы разговариваете на украинском, откажитесь от него, вы от нас отделились» і це з такою образою, тобто ще раніше серед росіян мало місце нерозуміння того, що ми не один народ і ніколи ним не були. 70 років існування СРСР, тоталітаризму, репресій, таборів не послужили для значної частини населення колишнього Радянського Союзу уроком, що подібне ніколи не повинно повторитися. Зомбування широких мас РФ через ЗМІ стало можливим тому, що в Росії не відбулося процесів десталінізації, десовєтизації і люстрації колишніх радянських високопосадовців, злочини радянського режиму не були засуджені, в СРСР витворився особливий тип людини — homo soveticus, для якого, як і для Путлєра, розвал СРСР був найбільшою геополітичною катастрофою ХХ ст, а потім, в умовах знищення владою незалежних ЗМІ в Росії і свободи слова, до них долучились наступні покоління росіян. Якщо провести паралелі з нацистською Німеччиною, то за свої гріхи німці розплатились сповна, і там подібного реваншизму не сталося. А щодо Східної України, якщо «відпустити» Луганськ І Донецьк, то Путлєр на цьому явно не зупиниться, йому потрібна вся Україна, або як мінімум — Україна з повністю знищеною економікою, розділена на Захід і Схід, апатична, слабка, що живе в стані перманентних терористичних конфліктів в цих областях. Якщо йому вдасться повністю дестабілізувати ситуацію, він візметься за Одесу, Дніпропетровськ і т.д. А рецепт, що робити в цій ситуації дає В.Портніков в своєму тексті «Президент для Путіна» — зміцнювати армію, здійснювати реформи, залучатись підтримкою Заходу в питаннях що стосуються РФ, не здавати українських територій і вести прагматичну політику щодо РФ. Немає бути жодних ілюзій, що ситуація на Сході найближчим часом стабілізується, можливо, що цей конфлікт затягнеться на роки. Я не є симпатиком Порошенка, йому не позаздриш, оскільки час, коли його обрали Президентом, можливо є найбільш складним за всю нашу 23-річну історію незалежної України.

Розчарована результами виборів, консерватизмом чернівчан і великими відсотками за Каспрука. Що ними керувало? Відоме ім«я і піар ЗМІ? Справді, після Майдану повинні відбуватися зміни в свідомості громадян і вибір має бути осмисленим. Я голосувала за Олексюка і вважаю, що майбутнє за середнім класом, а не представниками кланів, які навряд чи провадитимуть самостійну політику. А рейтинг Ляшка? це взагалі без коментарів. Демагог Ляшко і Тимошенко в сумі мають 20%. Якщо українці і справді прагнуть змін, то за результатами виборів поки що це не дуже помітно. Нові мери Одеси, Миколаєва — колишні регіонали. Стара — нова влада

Чи може хтось з Вас за Порошенка голосував? )))

Класна пісня. Вже кілька тижнів періодично її слухаю. А в контексті даних екзіт-пола з виборів Президента згадалось: «Канхвету дам тобі я посмоктати. Канхвета очєнь класна, Тузік вкусний. (Клавдій гидотно плямка, ізображая вкусний не… ий Тузік.)… Не вір, мій сину, цьому пі… су. Канхвету ту тобі він в ж… у встромить. Яника від влади усунули, Президента вибрали, а якось не дуже весело.

Чернівці — це місто «понтів» і люди тут, на жаль, не дуже відкриті і щирі.Для них важливо, що про них подумають, скажуть, матеріальні блага — «картинка» а за усім цим — порожнеча, як свіжопофарбований фасад старовинної будівлі, за яким, у дворі — цвіль, павуки і бруд. Тут навіть корінним мешканцям не завжди комфортно буває. Плюйте, Галинко на них усіх. Шукайте друзів собі по душі, і хлопців також. А порожнеча, бо в душі порожньо. Там де багато грошей, або коли гроші — на першому місці ( а в буковинців так часто буває), там мало любові. А як на мій погляд, саме ідеалісти, а не матеріалісти здійснють поступ вперед. Для мене людей зациклених на матеріальному і «понтах» просто не існує, ні як друзів, ні як бойфрендів, чого і Вам раджу

Ну не так щоб щось тримає. Просто форму фізичну трохи втратила, давно нікуди не виїжджалаЄ, боюсь що на серйозну мандрівку мене не стане. Так, якийсь «матрасний» відпочинок десь на Протятих. А хмарки на фото дуже переконливі, і справді — солодка вата! )))

Класні розповідь і класні фото. Жаба душить — велика і зелена )))

«И не читайте перед обедом советских газет» — Булгаков «Собачье сердце». Велика кількість ЗМІ перенасичена чорнухою ( як сераратисти вбивали укр.активістів з криваво-садистськими подробицями і т.д), істериками, панікою і дотошно слідкуючи за всіма новинами, хочеш чи ні, але втягуєшся в це поле негативу і стаєш частиною цього процесу, тобто починаєш чорнушничати, істерити і панікувати. А зараз, як ніколи, варто зберігати здоровий глузд, спокій і нерви. Тим більше, що на всі ці події організм реагує відповідним чином, впливаючи на стан здоров«я. Думаю, що провокацій і диверсій з боку РФ буде ще чимало, чим ближчими будуть вибори, тож тримаймося.

Так хочеться щоб Чернівці нарешті почали змінюватися! Чим ми гірше Львова7 Може Садовий і не найкращий варіант, але в туристичну інфраструктуру було вкладено чимало. У нас потенціал не менший. Але поки що окрім «Маланка_фесту» і MERIDIAN CZERNOWIТZ нам нічим більш похвалитися і те за ідей небайдужих ентузіастів. Ми вартуємо кращого. Найкращому місту на землі ( слоган з борду) — найкращого мера.

Не за ЮВТ стояв Майдан. Навіть «убойний» електорат Тимошенко в ній розчаровується, ось і моя мама сказала, нехай Юлька їде лікується. А провали в економіці і реформах, які так очікує суспільство в будь-якому разі спишуть на неї і її команду. Терпіння в людей не безмежне, досить на наших чернівецьких клоунів від політики поглянути. Так, що Юля — ЧАО.

А в мою юність в 90-х цього вже не було. Російський садочок, в сім"ї — білінгвізм. Мама — українка, батько — росіянин.Але школа ( 90-ті) вже українська, друзі — двомовні, але більше — українською. Книжки — обома мовами. Але є інша проблема — СУРЖИК. Дається взнаки, дуже важко його позбутись.